ЯК ПІДТРИМАТИ ДІТЕЙ У ЦЕЙ НЕПРОСТИЙ ЧАС ВІЙНИ
ЯК ПІДТРИМАТИ ДІТЕЙ У ЦЕЙ НЕПРОСТИЙ ЧАС ВІЙНИ
1. Бути поруч: пам’ятайте, ми є головним джерелом підтримки для
наших дітей.
Тому відчуття нашої люблячої присутності – це найголовніший «термостат
безпеки» для їхньої душі. Бути поруч – це про дотик і обійми, про
співдіяльність і про казку разом – де б ми не були – у ліжку чи в
бомбосховищі… Це про добрий погляд, це про уважність і любов… І теж про
чутливість до того, коли дитина цього потребує, а коли вона хоче побути
наодинці.
2. Бути прикладом: більшість способів давати собі раду з викликами
передаються дітям через те, що вони дивляться і наслідують, як пораємося
ми. Тож нам важливо бути свідомими цього. І ділитися, говорити з ними про
те, що нам допомагає… І звісно це не означає, що ми маємо бути
«ідеальним» прикладом – бо стійкість, це не про те, щоби ніколи не падати, а
про те, щоби вставати знову і знову…
3. Спілкуватися: це так важливо для дітей, щоб ми допомагали їм розуміти,
що відбувається і як нам вистояти у цій війні – на макро-рівні як народу, і на
мікро-рівні як сім’ї. Це означає говорити з дітьми з повагою до їх
внутрішньої мудрості, бажання і потреби розуміти. Це означає теж слухати,
що говорять вони, і слухати те, про що вони мовчать… І відповідати – як
можемо – бо не завжди ми знаємо відповіді і у цьому теж важливо бути
чесними. Це не означає теж втішати дітей «псевдооптимістичними»
сценаріями, бо ми свідомі, що дорога до Перемоги може бути довгою і на ній
може бути багато болю і втрат. Але це означає передати їм віру, що є
правдою і ми обов’язково і неминуче переможемо і наша країна буде вільною
і щасливою!
4. Задіювати: ми не знаємо, наскільки довгими будуть ці випробування
війни – але час життя безцінний – і ми маємо жити, що б не було - ми маємо
Жити. І звісно, ми не можемо не слідкувати за новинами, але ми не
потребуємо бути безперервно в новинах – треба зосередитися на корисній дії.
Для дітей, звісно, ці дії дуже різні і залежать від того, де ви зараз: вдома, у
бомбосховищі і т.д. – це і вчитися, і малювати, читати/слухати казки, гратися
(у різні способи, і не лише в телефоні – є стільки стосункових ігор),
допомагати по дому, молитися, робити добрі справи, займатися спортом і т.д.
Корисна діяльність приносить добрий плід, вона зосереджує увагу і
допомагає інтегрувати енергію стресу. І вона важлива не лише дітям, але й
нам дорослим…
5. Відновлюватися: це випробування може бути тривале, а відтак брати
чимало нашої енергії – а тому ми потребуватимемо часу на регулярне
відновлення сил. І ми, і діти. А тому так важливо мати в режимі дня ті
активності, які поповнюють сили – як заряджання телефону – коли стрес є
більшим, заряджати треба частіше і мати додатковий «павербенк». Тож
подбаймо, щоби у режимі дня дітей обов’язково були і сон, і добра їжа, і час
на гру, на домашніх улюбленців, на рухову активність, і обов’язково
щоденний дотик до чогось, що є Світлом (казки, історії, краса, сповнені
світла люди і т.д.), і що нагадує їм у ці темні часи – що є Світло - правди,
любові, мужності - і це Світло неминуче переможе, бо воно непереможне…
P.S. Дослідження кажуть, що діти, стикаючись з випробуваннями не
обов’язково мають мати психологічні проблеми, а навпаки можуть
демонструвати «посттравматичне зростання» - і це великою мірою
залежатиме від підтримки дорослих. Вони можуть зростати у резилієнтності
(психологічній стійкості), мудрості, вдячності, здатності будувати глибокі
стосунки, знати, що у житті найголовніше… Тож нехай вони виростуть саме
такими – наші діти!
Як допомогти вийти з шокового стану після побачених вибухів
1. Встановлення контакту
Завдання: Переконатись, що на вашу присутність якось реагують, вас бачать
і чують. Для цього необхідно залучити дитину до взаємодії з вами.
Що робити: Зверніться до нього, наприклад: Кивни, якщо ти мене чуєш;Я Діма, як тебе звуть?Я зараз стискаю твою руку, стисні у відповідь мою;.
2. Підтримка
Завдання: Показати дитині, що вона не сама, що вона впорається і ви їй у
цьому допоможете.
Що робити: Скажіть йому: Я тут, я поруч, Ти молодець, Ми разом.
3. Раціоналізація
Завдання: Переключити увагу з емоційних переживань та активувати
раціональне мислення.
Що робити: Запитайте в нього, звернувшись на ім'я, яке ви дізналися на
кроці 1
Дата народження.
Адреса проживання.
Прізвище.
Який сьогодні день.
Що сталося.
З ким ти був.
4. Зв'язок із реальністю
Завдання: Зменшити дезорієнтацію та розгубленість, позначивши реальний
стан справ та дії, які необхідно зробити.
Що робити: Скажіть йому, наприклад: Поруч вибухнув снаряд;Ти
живий;Зараз нам треба встати і йти в укритя;.
5. Активація автономності
Завдання: Повернути здатність дбати про себе самостійно.
Що робити: Важливо не робити те, що людина може зробити сама.
Використовуйте замість прохань наказовий спосіб, тобто не просіть, а
наказуйте. Наприклад:Налий собі води та випий;Візьми дитину за руку;Застебни куртку;.
Ці кроки допоможуть людині поступово повернутись до звичайного
стану.
