Положення про внутрішню систему забезпечення якості освіти

Загальні положення

Положення про забезпечення якості освітньої діяльності та якості освіти у Кошелівському ЗЗСО І-ІІ ступенів Хустської міської ради (далі − Положення) розроблено відповідно до вимог Закону України «Про освіту» № 2145-VIIІ від 05.09.2017, який почав діяти з 28 вересня 2017 року  (стаття 41. Система забезпечення якості освіти) і передбачає здійснення таких процедур і заходів, що далі створять її структуру:

Стратегію (політику) та процедури забезпечення якості освіти;
Систему та механізми забезпечення академічної доброчесності;
Критерії, правила і процедури оцінювання здобувачів освіти;
Критерії, правила і процедури оцінювання педагогічної (науково- педагогічної) діяльності педагогічних працівників.
Критерії, правила і процедури оцінювання управлінської діяльності керівних працівників;
Інформаційні системи для ефективного управління закладом;
Безпекова складова;
Створення в закладі інклюзивного освітнього середовища;
Вивчення та самооцінювання якості освіти.
Внутрішні чинники  забезпечення якості загальної середньої освіти :

якість основних умов освітнього процесу;
якість реалізації освітнього процесу;
якість результатів освітнього процесу.
Забезпечення якості загальної середньої освіти закладу повинні відповідати Державним стандартам відповідних рівнів, що є пріоритетом та спільною метою освітньої діяльності всіх її учасників.

Забезпечення якості освіти є багатоплановим і включає в себе:

наявність необхідних ресурсів (кадрових, фінансових, матеріальних, інформаційних, наукових, навчально-методичних тощо);
організацію освітнього процесу, що відповідає сучасним тенденціям розвитку науки і освіти; контроль освітньої діяльності та якості підготовки фахівців на всіх етапах навчання.
Внутрішня система забезпечення якості освіти, спрямована на вдосконалення всіх напрямків діяльності закладу.

Положення регламентує зміст і порядок забезпечення якості освіти  для здобувачів загальної середньої освіти за такими напрямками:

освітнє середовище;
система оцінювання освітньої діяльності здобувачів освіти;
система педагогічної діяльності;
система управлінської діяльності.
Положення про внутрішню систему забезпечення якості освіти погоджується педагогічною радою, яка має право вносити в нього зміни та доповнення і затверджується керівником закладу.

2. Стратегія та процедура забезпечення якості освіти

Стратегія та процедура забезпечення якості освіти закладу  базується на наступних принципах:

принцип процесного підходу, що розглядає діяльність як сукупність освітніх процесів, які спрямовані на реалізацію визначених  стратегічних цілей, при цьому управління якістю освітніх послуг реалізується через функції планування, організації, мотивації та контролю;
принцип цілісності, який вимагає єдності впливів освітньої діяльності, їх підпорядкованості, визначеній меті якості освітнього процесу;
принцип безперервності, що свідчить про необхідність постійної реалізації суб’єктами освітньої діяльності на різних етапах процесу підготовки випускника;
принцип розвитку, що виходить з необхідності вдосконалення якості освітнього процесу відповідно до зміни внутрішнього та зовнішнього середовища, аналізу даних та інформації про результативність освітньої діяльності;
принцип партнерства, що враховує взаємозалежність та взаємну зацікавленість суб’єктів освітнього процесу, відповідно до їх поточних та майбутніх потреб у досягненні високої якості освітнього процесу.
Процедури вивчення освітньої діяльності є такими:

оновлення нормативно-методичної бази забезпечення якості освіти та освітньої діяльності;
постійний моніторинг змісту освіти;
спостереження за реалізацією освітнього процесу;
моніторинг технологій навчання;
моніторинг ресурсного потенціалу;
моніторинг управління ресурсами та процесами;
спостереження  за  станом  соціально-психологічного  середовища;
контроль  стану  прозорості  освітньої  діяльності  та  оприлюднення інформації щодо її результатів;
розроблення  рекомендацій  щодо  покращення  якості  освітньої діяльності та якості освіти, участь у стратегічному плануванні тощо;
здійснення контролю виконання чинного законодавства в галузі освіти, нормативних документів про освіту, наказів та рішень педагогічної ради;
експертна оцінка ефективності результатів діяльності педагогічних працівників;
вивчення результатів педагогічної діяльності, виявлення позитивних і негативних тенденцій в організації освітнього процесу та розробка на цій основі пропозицій з поширення передового педагогічного досвіду й усунення негативних тенденцій;
збір інформації, її обробка й накопичення для підготовки проектів рішень;
аналіз результатів реалізації наказів і розпоряджень;
надання методичної допомоги педагогічним працівникам у процесі контролю.
   Зміст контролю адміністрацією закладу:

виконання Закону "Про освіту";
використання методичного забезпечення в освітньому процесі;
реалізація затверджених освітніх програм і навчальних планів, дотримання затверджених навчальних графіків;
контроль реалізації права учнів на одержання якісної освіти;
ведення шкільної документації ( класні журнали, щоденники та зошити учнів, журнали гурткової діяльності тощо);
рівень навчальних досягнень учнів, якості освіти;
стан викладання шкільних предметів;
стан підготовки та проведення олімпіад;
стан проведення гурткових, факультативних занять;
організація учнівського самоврядування;
профілактика правопорушень серед школярів;
попередження дитячого травматизму;
дотримання статуту, правил внутрішнього трудового розпорядку;
дотримання порядку проведення тематичної та підсумкової атестації учнів і поточного контролю їхньої успішності;
робота творчих груп, методоб'єднань, бібліотеки;
реалізація виховних програм та їх результативність;
організація харчування та медичного обслуговування школярів;
охорона життя та здоров'я учасників освітнього процесу;
виконання прийнятих колективних рішень, нормативних актів;
стан методичної роботи;
контроль позакласної роботи;
контроль роботи навчальних кабінетів;
контроль раціонального використання наочного приладдя, ТНЗ, ІКТ-технологій;
контроль стану спільної роботи школи та громадськості;
інші питання в рамках компетенції директора закладу.
Види внутрішньої системи забезпечення якості освіти (за змістом):

тематичний (глибоке вивчення певного конкретного питання у практиці роботи колективу, класу, методичного об’єднання, одного вчителя або класного керівника);
фронтальний (усебічне вивчення колективу, класу, групи або одного вчителя).
Форми внутрішньої системи забезпечення якості освіти:

персональний (має місце як при тематичному, так і при фронтальному виді контролю);
класно-узагальнюючий (фронтальний);
Організація перевірки стану кожного з питань змісту внутрішньої системи забезпечення якості освіти складається з таких етапів:

визначення мети контролю;
об'єктів контролю;
складання плану перевірки;
інструктаж учасників;
вибір форм і методів контролю;
констатація фактичного стану справ;
об'єктивна оцінка цього стану;
висновки, що випливають з оцінки;
рекомендації або пропозиції з удосконалення освітнього процесу або усунення недоліків;
визначення строків для ліквідації недоліків або повторний контроль.
Контроль внутрішньої системи забезпечення якості освіти здійснює директор , за його дорученням заступник з навчально-виховної роботи або створена з цієї метою комісія. Як експерти до участі в контролі можуть залучатися сторонні компетентні організації й окремі фахівці.

Кожен адміністратор протягом навчального року відвідує таку кількість уроків, яка дозволяє йому знати стан справ у закладі, дієво впливати на якість освітнього процесу. Директор закладу відвідує  в середньому щотижня не менше двох уроків, його заступник – не менше шести уроків, факультативних занять, виховних заходів, індивідуальних консультацій.

Фронтальна перевірка кожного з навчальних предметів проводиться не рідше одного разу на п’ять років.

Відповідно до річного плану роботи закладу обираються об'єкти контролю, формулюється його мета, визначається методика перевірки, залучаються помічники зі шкільного методичного активу, збирається інформація про стан навчально-виховної роботи з об'єктів контролю.

Тривалість тематичних чи фронтальних перевірок не повинна перевищувати 18 днів із відвідуванням не менше шести уроків, занять чи інших заходів.

Підстави для проведення контролю:

 атестація педагогічних працівників;
плановість контролю;
перевірка стану справ для підготовки управлінських рішень;
звертання фізичних та юридичних осіб із приводу порушень у галузі освіти.
Результати перевірки оформлюються у вигляді аналітичної довідки чи наказу по школі в яких указується:
мета контролю;
строки;
склад комісії;
яка робота проведена у процесі перевірки (відвідані уроки, проведені контрольні роботи, переглянута шкільна документація, проведені співбесіди);
констатація фактів, що виявлені;
висновки;
рекомендації або пропозиції;
де підбиті підсумки перевірки (засідання методичних об’єднань, нарада при директору, нарада при заступнику директора, індивідуально тощо);
дата та підпис відповідального за написання довідки.
 Педагогічний працівник, який підлягає контролю, має право:

знати строки контролю та критерії оцінки його діяльності;
знати мету, зміст, види, форми та методи контролю,
вчасно знайомитися з висновками та рекомендаціями адміністрації;
звернутись до комісії із спорів профкому школи або вищих органів управління освіти при незгоді з результатами контролю.
За підсумками контролю з метою забезпечення якості освіти у залежності від його форми, цілей і задач, а також з урахуванням реального стану справ:

проводяться засідання педагогічної або методичної ради, наради при директору, при заступнику директора, робочі наради з педагогічним складом;
результати перевірок можуть ураховуватись при проведенні атестації педагогічних працівників.
Директор закладу за результатами контролю з метою забезпечення якості освіти приймає рішення:

про видання відповідного наказу;
про обговорення підсумкових матеріалів контролю на засіданні педагогічної ради школи;
про проведення повторного контролю із залученням певних експертів;
про представлення до дисциплінарної відповідальності працівників;
про заохочення працівників;
інші рішення в межах своєї компетенції.
Періодичність та види контролю визначаються адміністрацією закладу самостійно на навчальний рік (відповідно до перспективного плану роботи) у міру необхідності отримання об'єктивної інформації про реальний стан справ та результати діяльності працівників і доводяться до відома колективу.

3.     Система та механізми забезпечення академічної доброчесності

Академічна доброчесність – це сукупність етичних принципів та визначених законом правил, якими мають керуватися учасники освітнього процесу під час навчання, викладання та провадження наукової (творчої) діяльності з метою забезпечення довіри до результатів навчання, попередження порушень освітнього процесу.

Порушеннями академічної доброчесності згідно ст.42 п.4 Закону України «Про освіту» вважається: академічний плагіат, самоплагіат, фабрикація, фальсифікація, списування, обман, хабарництво, необ’єктивне оцінювання.

Академічний плагіат - оприлюднення (частково або повністю) наукових (творчих) результатів, отриманих іншими особами, як результатів власного дослідження (творчості) та/або відтворення опублікованих текстів (оприлюднених творів мистецтва) інших авторів без зазначення авторства;

Самоплагіат - оприлюднення (частково або повністю) власних раніше опублікованих наукових результатів як нових наукових результатів.

Фабрикація - вигадування даних чи фактів, що використовуються в освітньому процесі або наукових дослідженнях.

Фальсифікація - свідома зміна чи модифікація вже наявних даних, що стосуються освітнього процесу чи наукових досліджень.

Списування - виконання письмових робіт із залученням зовнішніх джерел інформації, крім дозволених для використання, зокрема під час оцінювання результатів навчання.

 Обман - надання завідомо неправдивої інформації щодо власної освітньої (наукової, творчої) діяльності чи організації освітнього процесу; формами обману є, зокрема, академічний плагіат, самоплагіат, фабрикація, фальсифікація та списування.

Хабарництво - надання (отримання) учасником освітнього процесу чи пропозиція щодо надання (отримання) коштів, майна, послуг, пільг чи будь-яких інших благ матеріального або нематеріального характеру з метою отримання неправомірної переваги в освітньому процесі.

Необ’єктивне оцінювання - свідоме завищення або заниження оцінки результатів навчання здобувачів освіти.

Етика та академічна доброчесність забезпечуються:

1. Учасниками освітнього процесу шляхом:

дотримання Конвенції ООН «Про права дитини», Конституції, законів України;
утвердження позитивного іміджу закладу освіти, примноження його традицій;
дотримання етичних норм спілкування на засадах партнерства, взаємоповаги, толерантності стосунків;
запобігання корупції, хабарництву;
збереження, поліпшення та раціонального використання навчально-матеріальної бази закладу;
дотримання спеціальних законів за порушення академічної доброчесності та даного Положення, зокрема, посилання на джерела інформації у разі використання ідей, тверджень, відомостей;
дотримання  норм про авторські права;
надання правдивої інформації про результати власної навчальної (наукової, творчої) діяльності;
невідворотності відповідальності з підстав та в порядку, визначених відповідно Законом України «Про освіту» та іншими спеціальними законами.
2. Здобувачами освіти шляхом:

самостійного виконання навчальних завдань поточного та підсумкового контролю без використання зовнішніх джерел інформації, крім дозволених для використання, зокрема під час оцінювання результатів навчання (самостійні, контрольні, ДПА);
особистою присутністю на всіх заняттях, окрім випадків, викликаних поважними причинами.
3. Педагогічними працівниками шляхом:

надання якісних освітніх послуг з використанням в практичній професійній діяльності інноваційних здобутків в галузі освіти;
обов’язкової присутності, активної участі на засіданнях педагогічної ради та колегіальної відповідальності за прийняті управлінські рішення;
незалежності професійної діяльності від політичних партій, громадських і релігійних організацій;
підвищення професійного рівня шляхом саморозвитку і самовдосконалення, проходження вчасно курсової підготовки;
дотримання правил внутрішнього розпорядку, трудової дисципліни, корпоративної етики;
об’єктивного і неупередженого оцінювання результатів навчання здобувачів освіти;
здійснення контролю за дотриманням академічної доброчесності здобувачами освіти;
інформування здобувачів освіти про типові порушення академічної доброчесності та види відповідальності за її порушення.
За порушення академічної доброчесності педагогічні, науково-педагогічні та наукові працівники закладів освіти можуть бути притягнені до такої академічної відповідальності:

 - відмова в присвоєнні або позбавлення присвоєного педагогічного звання, кваліфікаційної категорії;

 - позбавлення права брати участь у роботі визначених законом органів чи займати визначені законом посади.

За порушення академічної доброчесності здобувачі освіти можуть бути притягнені до такої академічної відповідальності:

- повторне проходження оцінювання (контрольна робота, іспит, залік тощо);

- повторне проходження відповідного освітнього компонента освітньої програми.

Кожна особа, стосовно якої порушено питання про порушення нею академічної доброчесності, має такі права:

- ознайомлюватися з усіма матеріалами перевірки щодо встановлення факту порушення академічної доброчесності, подавати до них зауваження;

 - особисто або через представника надавати усні та письмові пояснення або відмовитися від надання будь-яких пояснень, брати участь у дослідженні доказів порушення академічної доброчесності;

- знати про дату, час і місце та бути присутньою під час розгляду питання про встановлення факту порушення академічної доброчесності та притягнення її до академічної відповідальності;

 - оскаржити рішення про притягнення до академічної відповідальності до органу, уповноваженого розглядати апеляції, або до суду.

4.     Критерії, правила і процедури оцінювання здобувачів освіти

Оцінювання якості знань здобувачів освіти закладу  здійснюється відповідно до  «Загальних критеріїв оцінювання навчальних досягнень учнів у системі загальної середньої освіти».

Оцінювання результатів навчання здійснюється відповідно до:

Орієнтовних вимог до контролю та оцінювання навчальних досягнень учнів початкової школи, затверджених наказом Міністерства освіти і науки України №1009 від 19 серпня 2016 року;
Орієнтовних вимог оцінювання навчальних досягнень учнів із базових дисциплін у системі загальної середньої освіти, затверджених наказом МОН  № 1222 від 21.08.2013 року (додаток 2);
Критерії оцінювання навчальних досягнень учнів (вихованців) у системі загальної середньої освіти, затверджених наказом Міністерства освіти і науки України від 13.04.2011 №329.
Навчальні досягнення здобувачів у 1-3 класах підлягають вербальному, формувальному оцінюванню,  у 4 – формувальному та підсумковому (бальному) оцінюванню.

Формувальне оцінювання учнів 1 класу проводиться відповідно до Методичних рекомендацій щодо формувального оцінювання учнів 1 класу (листи МОН №2.2-1250 від 18.05.2018 та №2.2-1255 від 21.05.2018).

Формувальне оцінювання учнів 2 класу проводиться відповідно до Методичних рекомендацій щодо формувального оцінювання учнів 2 класу (наказ МОН України  №1146 від 27.08.2019).

Формувальне оцінювання учнів 3 класу проводиться відповідно до Методичних рекомендацій щодо формувального оцінювання учнів 3 класу (наказ МОН України  №1154 від 16.09.2020).

Основними видами оцінювання здобувачів освіти є поточне та підсумкове (тематичне, семестрове, річне), державна підсумкова атестація.

Оприлюднення результатів контролю здійснюється відповідно до вищезазначених нормативних документів.

Результати навчання здобувачів освіти на кожному рівні повної загальної середньої освіти оцінюються шляхом державної підсумкової атестації, яка може здійснюватися в різних формах, визначених законодавством.

Критерії  оцінювання  та очікувані результати освітньої діяльності учнів є  обов’язковою  складовою  навчальної  програми предмета.  На  початку вивчення теми  вчитель  повинен  ознайомити  учнів  із системою та критеріями її оцінювання.

Для  врахування  думки  учнів  щодо  якості  та  об’єктивності  системи оцінювання проводяться щорічні соціологічні (анонімні) опитування учнів і випускників, а також моніторинг оцінювання ступеня задоволення  здобувачів освіти. Результати  оцінювання  здобувачів    освіти  обговорюються  на засіданні педагогічної  ради школи.

5. Критерії, правила і процедури оцінювання педагогічної (науково – педагогічної) діяльності педагогічних працівників

Внутрішня система забезпечення якості освіти та якості освітньої діяльності закладу передбачає підвищення якості професійної підготовки фахівців відповідно до очікувань суспільства. Вимоги до педагогічних працівників закладу встановлюються у відповідності до розділу VІІ Закону України «Про освіту» . Якість педагогічного складу  регулюється прозорими процедурами відбору, призначення та звільнення з посади, кваліфікаційними вимогами та вимогами до професійної компетентності, системою підвищення кваліфікації.

Відповідність фаховості  вчителя  навчальній  дисципліні  визначається відповідністю його спеціальності згідно з документами про вищу освіту або про науковий ступінь, або  про  вчене  звання,  або  науковою  спеціальністю, або досвідом практичної роботи за відповідним фахом та проходженням  відповідного  підвищення кваліфікації. Основними критеріями оцінювання педагогічної діяльності педагогічних працівників є:

стан забезпечення кадрами відповідно фахової освіти;
освітній рівень педагогічних працівників;
результати атестації;
систематичність підвищення кваліфікації;
наявність педагогічних звань, почесних нагород;
наявність авторських програм, посібників, методичних рекомендацій, статей тощо;
участь в експериментальній діяльності;
результати освітньої діяльності;
оптимальність розподілу педагогічного навантаження;
показник плинності кадрів.
З метою вдосконалення професійної підготовки педагогів закладу шляхом поглиблення, розширення й оновлення професійних компетентностей організовується підвищення кваліфікації педагогічних працівників. Щорічне підвищення кваліфікації педагогічних працівників здійснюється відповідно до статті 59 Закону України “Про освіту”,  постанови Кабінету Міністрів України №800 від 21.08.2019 та листа Міністерства освіти і науки України №1/9-683 від 04.11.2019. Формами підвищення кваліфікації є інституційна (очна (денна, вечірня), заочна, дистанційна, мережева), дуальна, на робочому місці тощо. Форми підвищення кваліфікації можуть поєднуватись.

Основними видами підвищення кваліфікації є:

навчання за програмою підвищення кваліфікації при ЗІППО;
стажування;
участь у семінарах, практикумах, тренінгах, вебінарах, майстер-класах тощо.
Щорічний план підвищення кваліфікації педагогічних працівників затверджує педагогічна рада.

Показником ефективності та результативності діяльності педагогічних працівників є їх атестація та сертифікація, яка проводиться відповідно до частини четвертої статті 54 Закону України «Про освіту», постанови Кабінету Міністрів України №1190 від 27.12.2018 року та  на підставі п.1.5, п.2.1, п.2.2 Типового положення про атестацію педагогічних працівників, затвердженого наказом Міністерства освіти і науки України №930 від 06.10.2010 (зі змінами, затвердженими наказом МОН України №1473 від 20.12.2011 та №1135 від 08.08.2013).

6. Критерії, правила і процедури оцінювання управлінської діяльності керівних працівників

Управлінська діяльність адміністрації закладу на сучасному етапі передбачає вирішення низки концептуальних  положень, а саме:

створення умов для переходу від адміністративного стилю управління до громадсько-державного;
раціональний розподіл роботи між працівниками школи з урахуванням їх кваліфікації, досвіду та ділових якостей;
забезпечення оптимальної організації освітнього процесу, який би забезпечував належний рівень освіченості і вихованості випускників та підготовку їх до життя в умовах ринкових відносин;
визначення найбільш ефективних для керівництва шляхів і форм реалізації стратегічних завдань, які б повною мірою відповідають особливостям роботи та діловим якостям адміністрації, раціональне витрачення часу всіма працівниками;
правильне і найбільш ефективне використання навчально-матеріальної бази та створення сприятливих умов для її поповнення в умовах ринкових відносин;
забезпечення високого рівня працездатності всіх учасників освітнього процесу;
створення здорової творчої атмосфери в педагогічному колективі.
Сучасні виклики освітнього менеджменту вимагають від керівника закладу   таких фахових компетенцій:

прогнозувати позитивне майбутнє і формувати дух позитивних змін;
забезпечувати відкрите керівництво;
вивчати інтереси і потреби місцевої громади й суспільства в цілому, щоб визначати нові цілі і завдання;
організовувати роботу колективу на досягнення поставлених цілей;
працювати над залученням додаткових ресурсів для якісного досягнення цілей;
постійно вчитися і стимулювати до цього членів педагогічного колективу.

7. Інформаційні системи для ефективного управління

 Однією з умов розвитку освіти є запровадження інформаційно-комунікаційних технологій в управлінську та освітню діяльність.

Така діяльність проводиться у двох напрямках:

впровадження інформаційних технологій в управлінську діяльність;
комп’ютеризація освітнього процесу.
Перший із зазначених напрямів полягає у створенні оптимальних умов роботи учасників освітнього процесу, застосування ними програмного забезпечення, що допомагає систематизувати роботу суб’єктів управління закладом на усіх рівнях.

Другий напрям –  це впровадження у освітній процес електронних засобів навчання, розробка і застосування електронного супроводу занять, самостійної і виховної роботи та тестових програмних засобів.

Інновації в управлінні освітнім закладом на базі інформаційних технологій є ключовим механізмом, який дозволить створити переваги в конкурентному середовищі. У цьому напрямку основними заходами в розвитку інформатизації закладу  є  робота веб-сайту та веб-платформи, інформування педагогів через електронні скриньки та Google – сервіси, застосування в роботі груп у фейсбуці та вайбері. Для  самостійної  роботи  учнів  та дистанційного навчання запроваджено  електронний  ресурс, який містить навчально-методичні матеріали з навчальних дисциплін та може використовуватися під час карантину або з при роботі з обдарованими дітьми.

8.  Безпекова складова закладу

У законодавстві загальні вимоги, які забезпечують безпечне освітнє середовище закладу  регулює Закон “Про освіту”. Права та обов’язки всіх учасників освітнього процесу визначаються в ньому у 53, 54 та 55 статтях.

Визначаємо три основні складові безпечного освітнього середовища:

безпечні й комфортні умови праці та навчання;
відсутність дискримінації та насильства;
створення інклюзивного і мотивувального простору.
Створення безпеки спрямоване на виконання таких завдань:

формування в учнів компетентностей, важливих для успішної соціалізації особистості;
впровадження демократичної культури, захист прав дитини і формування демократичних цінностей;
запобігання та протидія таким негативним явищам серед дітей та учнівської молоді як насильство, кібербулінг, булінг тощо;
формування у дітей і підлітків життєвих навичок (психосоціальних компетентностей), які сприяють соціальній злагодженості, відновленню психологічної рівноваги;
запобігання та протидія торгівлі людьми, формування у школярів таких життєвих навичок, як спілкування, прийняття рішень, критичне мислення, управління емоціями, стресами та конфліктними ситуаціями, формування цінностей та набуття відповідних компетентностей;
формування морально-етичних, соціальних, громадянських ціннісних орієнтирів, виховання національно свідомої, духовно багатої, фізично досконалої особистості;
профілактика девіантної поведінки, правопорушень та злочинності серед неповнолітніх;
профілактика залежностей та шкідливих звичок, пропаганда здорового способу життя, збереження і зміцнення фізичного та психічного здоров’я як найвищої соціальної цінності;
формування творчого середовища, залучення учнів в позаурочний час до  спорту, творчості, мистецтва, інших громадських заходів з метою їх позитивної самореалізації, соціалізації;
розвиток творчої співпраці педагогічного колективу, учнів і батьків на засадах педагогіки партнерства.

9. Створення в закладі інклюзивного освітнього середовища

Органи державної влади та органи місцевого самоврядування створюють умови для забезпечення прав і можливостей осіб з особливими освітніми потребами для здобуття ними освіти на всіх рівнях освіти з урахуванням їхніх індивідуальних потреб, можливостей, здібностей та інтересів.

 Особам з особливими освітніми потребами освіта надається нарівні з іншими особами, у тому числі шляхом створення належного фінансового, кадрового, матеріально-технічного забезпечення та забезпечення розумного пристосування, що враховує індивідуальні потреби таких осіб, визначені в індивідуальній програмі розвитку.

Зарахування осіб з особливими освітніми потребами до спеціальних закладів освіти, переведення з одного типу закладу до іншого та відрахування таких осіб здійснюються у порядку, встановленому центральним органом виконавчої влади у сфері освіти і науки.

Категорії осіб з особливими освітніми потребами визначаються актами Кабінету Міністрів України.

10.  Вивчення та самооцінювання якості освіти

Стандарт забезпечення якості освіти - це нормативний документ, який регламентує діяльність адміністрації, учителів і учнів із забезпечення якості освіти та визначає міру їхньої відповідальності.

Стандарти освіти для кожного рівня загальної середньої освіти розробляє і затверджує Міністерство освіти і науки України.

На підставі Типової освітньої програми заклад розробляє навчальний план кожного рівня загальної середньої освіти. Навчальний план є нормативним документом, який визначає зміст навчання та регламентує організацію освітнього процесу. Навчальний план погоджує педагогічна рада, затверджує директор і вводить в дію наказом по школі.

Робочі навчальні плани складаються для кожного класу відповідного рівня загальної середньої освіти.

Робочі навчальні плани розробляють робочі групи у складі заступника директора з навчальної роботи, голів методичних об’єднань.

Навчальні програми (календарне планування) з навчальних предметів інваріантної і варіативної складової навчального плану розробляють учителі за погодженням із відповідними шкільними методичними об’єднаннями згідно з вимогами Типових освітніх програм.

Моніторинг якості освіти - це система послідовних і систематичних заходів, що здійснюються з метою виявлення та відстеження тенденцій у розвитку якості освіти в країні, на окремих територіях, у закладах освіти (інших суб’єктах освітньої діяльності), встановлення відповідності фактичних результатів освітньої діяльності її заявленим цілям, а також оцінювання ступеня, напряму і причин відхилень від цілей.

Моніторинг якості освіти може бути внутрішній та зовнішній. Внутрішній моніторинг якості освіти проводиться закладом освіти (іншими суб’єктами освітньої діяльності).

Завдання моніторингу:

-  Здійснення систематичного контролю за освітнім процесом у школі.

- Створення власної системи неперервного і тривалого спостереження, оцінювання стану освітнього процесу.

- Аналіз чинників впливу на результативність успішності, підтримка високої мотивації навчання.

 - Створення оптимальних соціально-психологічних умов для саморозвитку та самореалізації здобувачів освіти і педагогів.

 - Прогнозування на підставі об’єктивних даних динаміки й тенденцій розвитку освітнього процесу в закладі.

Предметом моніторингу є якість освітнього процесу в закладі освіти.  Об’єктом моніторингу є система організації освітнього процесу, що включає кілька рівнів:

- здобувач освіти;

 - учитель;

- класний керівник;

 - батьки і громадськість та ін.

Суб’єктами моніторингу виступають:

 - моніторингова група;

 - адміністрація закладу;

 - органи управління освітою (різних рівнів).

Види самооцінювання:

Моніторинг навчальних досягнень здобувачів освіти.
Моніторинг педагогічної діяльності.
Моніторинг за освітнім середовищем.
Терміни проведення моніторингу визнача­ються планом роботи на  кожен навчальний рік.

Самооцінювання  включає три етапи:

а)  підготовчий — визначення об’єкта вивчення, визначення мети, критерії оцінювання, розробка інструментарію і механізму відсте­ження, визначення термінів;

б)   практичний (збір інформації) — аналіз доку­ментації, тестування, контрольні зрізи, анке­тування, цільові співбесіди, самооцінка тощо;

в)  аналітичний — систематизація інформації, аналіз інформації, коректування, прогнозу­вання, контроль за виконанням прийнятих управлінських рішень.

 Основними формами моніторингу є:

- самооцінювання власної діяльності педагогами, здобувачами освіти, адміністрацією;

 - внутрішня оцінка діяльності адміністрацією, керівниками методичних об’єднань (проведення контрольних робіт, участь у І та ІІ етапі Всеукраїнських предметних олімпіад, відвідування уроків);

- зовнішнє оцінювання діяльності органами управління освітою.

 Критерії моніторингу:

 - об’єктивність (створення рівних умов для всіх учасників освітнього процесу);

- систематичність (згідно алгоритму дій, етапів та в певній послідовності);

 - відповідність завдань змісту досліджуваного матеріалу, чіткість оцінювання, шляхи  

   перевірки результатів;

- надійність (повторний контроль іншими суб’єктами);

- гуманізм (в умовах довіри, поваги до особистості).

Очікувані результати: отримання результатів стану освітнього процесу в закладі; покращення функцій управління освітнім процесом, накопичення даних для прийняття управлінських та тактичних рішень.

Підсумки моніторингу:

 - Підсумки моніторингу узагальнюються у схемах, діаграмах, висвітлюються в аналітично-інформаційних матеріалах.

- Дані моніторингу можуть використовуватись для обговорення на засіданнях методичних об’єднаннях, нарадах при директору, педагогічних радах.

 - За результатами моніторингу розробляються рекомендації, приймаються управлінські рішення щодо планування та корекції роботи.

11. Заключні положення

Однією з важливих проблем забезпечення  якості освітнього  процесу в цілому залишається  оцінка ефективності управління освітнім процесом зокрема,   тому дана модель передбачає можливість вироблення  своєї системи критеріїв, чинників, за якими можна оцінювати ефективність освітнього  процесу, що дасть можливість вносити  відповідні корективи в його організацію.

Рівень розвитку сучасної освіти вимагає від закладу  високорозвиненого вміння обирати форми, методи, типи управління педагогічним колективом, ставити серйозні вимоги до його ділових та особистісних якостей, серед яких:

цілеспрямованість та саморозвиток;
компетентність;
динамічність та самокритичність;
управлінська етика;
прогностичність та  аналітичність;
креативність, здатність до інноваційного пошуку.
здатність приймати своєчасне рішення та брати на себе відповідальність за результат діяльності.
Разом з тим, ефективність управлінської діяльності закладу характеризується станом реалізації його управлінських функцій, основних аспектів та видів діяльності, ступенем їх впливу на результативність освітнього процесу з урахуванням основних чинників, для яких проводиться самоаналіз:

Стратегічне планування розвитку  закладу, основане на висновках аналізу та самоаналізу результатів діяльності.
Річне планування розвитку навчального закладу формується на стратегічних засадах.
Здійснення аналізу і оцінки ефективності реалізації планів, проектів.
Реальне календарне планування враховує усі напрямки діяльності школи та доводиться до відома  усіх рівнів.
Забезпечення професійного розвитку вчителів, методичного супроводу молодих спеціалістів.
Поширення позитивної інформації про заклад (засобами веб-сайтів, інформаційних бюлетенів, громадських конференцій, семінарів, контактів з ЗМІ тощо).
 Створення повноцінних умов функціонування закладу (безпечні та гігієнічні). Наявність засобів для фізичного, інтелектуального розвитку учнів та педколективу.
Застосування ІКТ-технологій у навчально-виховному процесі та повсякденному житті.
Забезпечення якості освіти через взаємодію всіх учасників освітнього процесу.
10. Позитивна оцінка компетентності керівника з боку працівників та громадськості.

У Положенні  про внутрішню

систему забезпечення якості  освіти       

Кошелівського ЗЗСО І-ІІ ступенів

пронумеровано, прошнуровано

14 (чотирнадцять  ) сторінок

Директор ЗЗСО ____________Ганна ДАНИЛЕЦЬ